Prince of Persia: The Lost Crown – це нова спроба Ubisoft відродити колись надзвичайно популярну серію, але не просто випустити продовження, а дозволити новим гравцям відчути, яким був Принц Персії на самому початку, коли серія лише зароджувалась.
Крайня гра франшизи побачила світ у далекому 2010 і це була The Forgotten Sands. Гра, яка залишила у гравців досить змішані враження, але це було колись, давно. Навіть страшно усвідомити, наскільки давно.
The Lost Crown – це стара формула, але значно вдосконалена та ідея, яка пройшла еволюцію у понад 30 років розвитку ігрової індустрії.
Огляд Принц Персії: Втрачена корона українською
Якщо раніше структура гри була чимось новим та революційним, то сьогодні платформери, побудовані за принципом дослідження світу, наповненого загадками, складними босами та частинами мапи, які відкриваються поступово, в міру розвитку вмінь персонажа, мають окрему назву та жанр – це метроїдванія.
Ігри цієї категорії сьогодні популярні та знайшли свого відданого гравця. І про те наскільки вдалою була ідея помістити Принца Персії у заплутаний світ метроїдваній ми з Вами й поговоримо у цьому матеріалі.
Принц Персії знову змінився
Prince of Persia: The Lost Crown – це черговий перезапуск, яких за роки свого існування серія пережила вже достатньо багато. Цього разу змін зазнала не лише історія чи часовий період, але й загальна структура гри.
Якщо Ви фанат будь-якої із декількох варіацій Принца, які існували у двотисячних, то вже з перших трейлерів у Вас повинні виникати питання та певна стурбованість, бо сучасний Принц – це кардинальна протилежність усьому тому, що приходить Вам на думку, коли Ви згадуєте, для прикладу “Два Трони”, яку особисто я дуже добре пам’ятаю з дитинства.
Відповідаючи на питання чи пов’язана ця гра із попередніми частинами, зазначу, що ні. Події цієї історії відбуваються окремо, у своєму власному вимірі.
Сучасний Принц Персії – це щось зовсім нове. Та, як кажуть самі розробники, – Принц Персії повертається з новою яскравою історією.
Сюжет та історія гри
Події гри переносять нас у володіння Перської імперії, яка вже протягом 30 років страждає від посухи та голоду. І ніби недостатньо біди зазнав цей народ, як на них здійснює напад ще й Кушанська імперія. Починається велика війна.
Останнє кушанське вторгнення на територію персів вдалось відбити завдяки мужності загону безсмертних воїнів, одним із учасників якого є Саргон. Мужній воїн, який особисто вступає у бій із кушанським генералом і в результати двобою перемагає. Ця подія змінює хід усієї війни.
Це зав’язка цієї історії і в ході знайомства із подіями, які передували сюжету гри ми отримуємо під своє керування нашого героя. Із головною сюжетною лінією нас знайомлять лише згодом. Десь за півгодини ігрового процесу, коли ми особисто познайомимось із усіма безсмертними, отримаємо подяки від королівської родини та власне принца Персії.
І це, мабуть, єдиний невеличкий спойлер, який я Вам розповім та і який просто варто знати. Наш персонаж не є королівського роду, а от чи зможе він стати справжнім принцом та які пригоди на нього чекають, це ви вже дізнаєтесь особисто в процесі проходження.
Сюжет гри має декілька цікавих поворотів і, якщо десь на середині проходження Вам може здатись, що Ви вже все зрозуміли й здогадуєтесь чим може закінчитись ця історія, то гра має у собі пару моментів, які здатні здивувати, але, загалом, сюжет не можна назвати якимось епічним чи вражаючим.
Він не поганий, подається переважно у діалогах, які супроводжуються дуже мінімалістичними анімованими вставками учасників розмови. Сюжет добре зв’язує події та мотивує досліджувати світ, який на рівні із ігровим процесом у іграх подібного типу стоїть на голову вище загальної історії.
Гора Каф (Qaf)
Після певних драматичних подій у королівському палаці, наш загін безсмертних опиняється поблизу містичної гори Каф, колишньої домівки бога часу та легендарного місця в перській та середньовічній ісламській космології. В цьому місці гравець отримує повну свободу дій.
Це основна велика локація, в межах якої відбувається ігровий процес. Гора поділена на багато великих біомів, кожен із яких, в свою чергу, поділений на менші приміщення, які ми досліджуємо поступово.
Секретні кімнати на приміщення
Як і у інших іграх жанру метроїдванія, лише частина кімнат доступна одразу – інші відкриваються по мірі розвитку історії та вмінь персонажа.
Не забули розробники й про секретні кімнати, в пошукаї яких, на початку потрібно простукувати усі підозрілі стіни та поверхні. Згодом у пошуках таких секретів нам допоможе спеціальний птах, який усюди літає за нами й подає сигнал, коли відчуває поблизу щось цінне.
Світ гри – унікальні біоми
Загалом, у світі гри існує більше 10 унікальних біомів. Кожен з них має не лише власний унікальний стиль, але й набір ворогів та загадок. Якщо на початку усі перешкоди можна подолати буквально з 1-2 спроби, то згодом зустрічаються такі, що після певної кількості смертей вашого персонажа все ж починаєш задумуватись, чи не зарано ти прийшов у це місце і, мабуть, варто піти досліджувати мапу у іншому напрямку.
Світ гри великий і йти можна куди заманеться. Перепоною стануть лише місця, які не можна пройти без певних ключових предметів чи вмінь, які стають доступними в процесі розвитку сюжету.
Тривалість гри
За тривалістю історія розрахована на 20-25 годин ігрового процесу, але цей світ може полонити гравця на багато більший проміжок часу. Все залежить від бажання проходити другорядні квести, шукати секрети та й просто спритності гравця.
Другорядні квести
До слова про другорядні квести, їх не багато (всього 9) і більшість із них виконуються просто в процесі вивчення світу. У моєму випадку я знаходив їх по дорозі, коли з цікавості досліджував цікаву мені гілку з приміщень на мапі і виконував майже так само, коли рухався у зворотному напрямку.
Кількість та види ворогів
У грі налічується понад 6 десятків унікальних видів ворогів, кожен із яких потребує власного підходу до бою. Будьте готові, що Ваш персонаж буде часто помирати не лише у битві із босами, але й у сутичках із, на перший погляд, звичайними ворогами, які, звичайно ж будуть повторно з’являтись на локації після вашої смерті.
Головний герой – Саргон, арсенал зброї та бойова система
Граємо ми за Саргона, одного із героїв загону безсмертних. Він надзвичайно спортивний та спритний. Може похвалитись вмінням високо стрибати, швидко бігати та вправно ухилятись від ударів ворогів. Ці навички є дуже корисними, адже ритм у гри досить високий.
На початку головною зброєю Саргона є пара гострих мечів, але згодом арсенал поповнюється луком та чакрамом. Останній – це така ж зброя, якою у свій час користувалась Xena: Warrior Princess (1995). Якщо Ви дитина 90-х та нульових, одразу зрозумієте, про що мова та як користуватись.
На перший погляд це не багато, але вороги у грі сильні, різноманітні та їх просто багацько, тому для кожного потрібно підбирати свою власну тактику та поєднувати серії ударів у довгі комбінації, які є основою місцевої бойової системи.
Також не слід забувати про не лише можливість, але й необхідність ухилятися від атак ворогів за допомогою блоку, стрибка або ковзання по землі. Що правда, ще потрібно навчитись вловлювати правильний момент для такого руху, бо блок Саргон тримає буквально 1 секунду і не усі атаки ворогів можна відбивати.
Для цього потрібно уважно слідувати за кольоровими сигналами, коли вороги атакують. Червоний колір означає, що атаку відбити не можна, тому потрібно швидко тікати.
Жовтий колір сигналізує, що атаку можна відбити. Якщо усе зробити правильно та в правильний момент, наш Саргон ще й контратакує. Така атака у відповідь потужна і супроводжується стильною та яскравою анімацією.
Загалом, бойова система у Lost Crown досить проста для розуміння в плані того, що освоїти її зможе навіть повний новачок та гравець, який ніколи не грав у метроїдванії, але кількість ворогів, їх видів + особливості рівнів, які також потрібно враховувати в бою, створюють таку суміш, що гра навіть у, здавалося б, звичайних умовах, не у битві з босом, може перетворитись на цікаве випробування, що однозначно зараховується до плюсів гри.
Амулети та магічні здібності Саргона
І це ми ще не згадали про намисто із магічних амулетів, які додають Саргону додаткових пасивних навичок та знатно впливають на баланс ігрового процесу. Їх можна носити обмежену кількість і гравець сам обирає, які бонуси він хоче отримати: від простого збільшення сили атаки та додаткових стріл і до чогось більш екзотичного та унікального. В деталі вникати не стану, щоб не псувати Вам враження від гри.
І не можна не згадати про магічні сили нашого героя. Звуться вони “сплеск Атри”. Це енергія, яка накопичується поступово, коли Саргон перемагає ворогів та вчасно відбиває ворожі атаки.
Одночасно можна екіпірувати лише дві магічні здібності і обирати їх із списку доступних також можна в залежності від того, якому стилю гри надаєте перевагу: можна більше атакувати, що робить гру ще динамічнішою, так і грати в оборону. Так бої триватимуть довше, ухилятися порібно частіше, але й екран смерті Ви будете бачити значно рідше.
Боси у Prince of Persia: The Lost Crown
Одна із найважливіших частин гри – це боси та власне битви із ними. Їх у грі близько десятка й усі вони по-справжньому унікальні та складні. Будьте готові, що не буде жодного, якого ви зможете перемогти з першого разу.
В кращому випадку знадобиться близько десятка спроб, доки Ви не зрозумієте та досконало не вивчите схему бою із кожним із них. Боси епічні, складні та запам’ятовуються, що надзвичайно важливо для гри такого жанру.
На щастя, після смерті героя в бою з босами гра дозволяє обрати, де ми бажаємо відродитись – біля крайнього чек-поінту або ще раз спробувати перемогти боса. Це значно спрощує ігровий процес та рятує від додаткових непотрібних переміщень по мапі, яких ми і так робимо дуже багато.
Якщо Вас влаштовують наявні амулети та магічні здібності і ви просто хочете знову битись із босом – будь-ласка, одразу починайте бій.
Рівні складності та режими гри
Провівши у світі The Lost Crown солідну кількість годин, можу сміливо зробити висновок, що ця гра досить поблажлива до гравця і, якщо Ви новачок жанру метроїдваній, то вона може стати для Вас хорошим початком знайомства із цим жанром.
Вже на самому початку дозволяється обрати один із двох режимів гри – перший призначений для гравців, які вже знають, як грати у метроїдванії і готові особисто прискіпливо досліджувати світ. В цьому режимі на мапі буде мінімум позначок і усі шляхи та ключових персонажів потрібно шукати особисто.
Читайте також: огляд та найважливіше із open beta XDefiant від Ubisoft
Другий – більш казуальний і дозволяє долучитись до гри повним новачкам. В цьому режимі на мапі завжди показується місце, куди потрібно йти, місце вашої крайньої смерті та багато інших деталей, завдяки яким новий гравець точно не заблукає.
Окрім цього доступне окреме велике меню складності у якому можна налаштувати під себе буквально кожен елемент бойової системи. Від кількості шкоди, яку завдають вороги та пастки й до більш серйозних моментів.
Як на мене, то така гнучкість у налаштуваннях – це комплімент для гравців. Жанр метроїдваній для гравців, які у них майже не грали – це завжди асоціація із чимось складним та заплутаним. А The Lost Crown – це хороший приклад того, що може бути й по-іншому.
Мінуси та проблеми гри
Спираючись на усі описані вище деталі, особисто я роблю висновок, що Prince of Persia: The Lost Crown від Ubisoft – це досить не погана гра. Особливих великих мінусів у неї немає.
Із дрібних, які я помітив – це не виразна музика, яка зовсім не створює атмосферу пригоди. Дуже рідко ти помічаєш, що звуковий супровід якось підсилює атмосферу чи відповідає ігровому моменту. Зазвичай просто на фоні щось грає і ці мелодії зовсім не запам’ятовуються.
Є питання до того, чому амулети можна змінювати лише поблизу місця збереження, тобто дерев, які заодно й відновлюють життєві сили. Це маленька ігроладна деталь, але в процесі гри думки про це все ж виникають, бо, здавалося б, вони маленькі і наш герой носить їх із собою, тому змінювати міг би будь-коли.
І ще один момент, який трошки засмучує – це те, що ігрова мапа не завжди відповідає реальному розміщенню приміщень. Часом буває, що велика локація на мапі, яка, на перший погляд є однією великою кімнатою, на практиці виявляється поділеною на декілька менших кімнат. Це не критично, але часом змушує задуматись, куди ти потрапив.
Технічний стан гри на PlayStation 5
Що на противагу цьому дійсно тішить – це технічний стан. За час гри особисто я жодного разу не помітив багів чи технічних проблем. За це Ubisoft дійсно можна й похвалити.
Грав я у версію на PlayStation 5 і залишився бильш, ніж задоволений, хоча ніколи й не думав, що гра подібного жанру зможе мене зацікавити. Грати на геймпаді дуже комфортно. Думаю, ще цікавіше буде грати у портативному режимі.
І, спираючись на отриманий власний досвід, складно навіть уявити, як можна грати у настільки динамічну гру на клавіатурі. Якщо серед читачів є такі безумці, опишіть свої враження у коментарях. Буде дуже цікаво почитати.
Просторові головоломки та загадки
Окрім епічних битв із босами, ще одна важлива частина гра – це просторові головоломки, яких дуже багато буквально на кожному кроці. Якщо на початку вони прості й проходяться одним-двома рухами, то з часом стають настільки складними, що після десятої спроби Ви будете готові проклясти цю гру.
Але, на наше щастя, розробники прорахували такий розвиток подій і передбачили можливість пропускати особливо складні моменти, що, на мою особисту думку, є прекрасним рішенням, яке дозволить розширити аудиторію гри і стане в нагоді гравцям, які не бажають страждати й хочуть сфокусуватися на інших елементах цієї пригоди.
Загальне враження від гри
Особисто я залишився задоволений від знайомства із цією грою і вважаю такий експеримент від Юбісофт більш, ніж вдалим. Можливо, у це складно повірити, але цього разу Ubisoft створила дійсно цікаву гру.
Я впевнено можу рекомендувати Вам Prince of Persia: The Lost Crown навіть, якщо Ви не фанат метроїдваній і ніколи в них не грали. В цій грі передбачена велика кількість різних налаштувань складності, тому ця гра може стати для вас хорошим знайомтсвом зі жанром.
Читайте також: особливості The Crew Motorfest з DualSense на PlayStation 5
