Miyoo Mini Plus – це сучасна портативна ретро-консоль у формфакторі класичного Game Boy з 3,5″ IPS екраном, яка працює на Linux. Консоль має дуже компактний формат і її сміливо можна називати кишеньковою, бо габарити у неї дійсно невеличкі.
Вона із легкістю поміститься у будь-якій кишені вашого одягу, хоча особисто я не радив би її так носити, бо вона безрамкова і більшість місця на корпусі займає екран, який таким чином дуже легко пошкодити.
Сам корпус консолі виконано із міцного, у варіанті, доступному мені, прозорого пластику. Збірка хороша, нічого не рипить, не скрипить і, тримаючи її, відчуваєш, що взяв до рук щось дійсно якісне. Принаймні перші враження залишають саме такими.
Найчастіше подібні портативки в першу чергу порівнюють з оригінальним Game Boy, але вона значно за нього менша. За габаритами вона ближча до Game Boy Color, особливо за товщиною, але він все ще масивніший за Miyoo Mini +.
Насправді компактні розміни можуть бути не лише плюсом, але й одночасно стати великим мінусом, про який не задумуєшся в момент, коли обираєш для себе нову портативну консоль і особливо, коли не бачиш її до моменту, коли відкриваєш коробку.
Коли мова йде про транспортування та зберігання консолей, то дійсно для Miyoo Mini – це плюс, але консолі ми купуємо в першу чергу, щоб грати й ось тут вже можуть виникнути нюанси.
В моїх середнього розміру руках вона сидить достатньо комфортно, не вислизає і, якщо грати в ігри, які потребують використання лише кнопок спереду, то особливих проблем не виникає, але, якщо грати в ігри з PlayStation 1 або просто у Вас з’являється потреба користуватись кнопками ще й ззаду консолі, то ось тут вже не усе так просто.
В такі моменти ти починаєш балансувати між тим, щоб і консоль тримати міцно, і тобі було комфортно натискати на кнопки. Особисто для мене такий стиль геймінгу перестає приносити задоволення і ти починаєш ловити себе на думці, що хотілося б, щоб вона була хоч трошки, але більша і тобі не приходилось якось викручувати пальці й тримати їх під неприродним кутом.
Однак, не можу не зазначити, що самі кнопки відчуваються та натискають добре. Вони правильної форми, не риплять, ти не боїшся на них натискати і не переживаєш, що вони випадуть. Це ще один комплімент до якості збірки.
MIYOO Mini Plus працює на Linux та має досить не поганий процесор, завдяки якому ви можете емулювати декілька десятків ретро-консолей. Від найстаріших і до PlayStation 1 включно.
Ігри працюють на диво добре. В процесі своїх тестів я не зустрів особливих критичних моментів, на які я міг би спиратись, щоб не рекомендувати вам цю консоль, але дрібні деталі, варті уваги все ж присутні.
Як і з будь-яким пристроєм, який заточений під емуляцію, на цій консолі ви теж зустрінете ігри, які просто відмовляться працювати. Причина може бути як технічна з боку консолі чи емулятора, так і у ромах, які Ви будете завантажувати.
Наприклад, під час тестів ігор PS1 я не стикався із критичними проблемами. Вони працювали та запускались добре, грати у такому форматі у них цілком комфортно.
Я перевіряв роботу на іграх, які маю в колекції на дисках і знаю, як вона працюють на оригінальних консолях і спробував ігри, які давно хотів потицяти. Загалом залишився задоволеним.
В плані ігор для PS1 варто мати на увазі, що наша консолька не має стіків. Так, більшість ігор з цієї платформи чудово граються і без них, бо вони з’явились на PlayStation 1 вже під кінець покоління, але ігри, у які ви без них грати не зможете все ж є. Принаймні грати комфортно.
Тому через це список ігор з PlayStation 1, які ви зможете пройти на MIYOO Mini Plus через це трошки, але скорочується.
Далі я тестував одну із своїх улюблених платформ – Game Boy Advance. Ігри з неї відчуваються та граються просто прекрасно. І все завдяки екрану, який значно кращий за той, який був на оригінальних консолях покоління Advance.
Я пограв у свої улюблені ігри, які маю в колекції на картриджах і також спробував ті, які лише приглядаю для придбання в колекцію. Усе працювало чудово, за виключенням однієї гри, яка не лише не вмикалась, але й призводила до зависання консолі.
Як я згадував вище, такий розвиток подій можливий і в таких ситуаціях варто шукати інший ром або гратись із налаштуванням самого емулятора. На щастя, така можливість у нас є.
Також я протестував емулятори Game Boy, Game Boy Color, NES та SNES. Вони працюють добре, що не дивно, адже системи за сучасними мірками досить прості й емулювати їх не складно. Але для загального враження це зробити було варто.
Значно більше питань у мене викликала наявність емулятора Nintendo DS, який ігри запускає, але грати у них повноцінно ми не можемо, бо усі ігри з DS у стартовому меню просять натиснути на екран, який у нас не є сенсорним.
Натисканням кнопки L2 ми можемо увімкнути олівець і, керуючи хрестовиною переміщувати його ніби мишку. Кнопка ж R2 дозволяє перемикати 2 екрани місцями. Дії ж ми робимо тільки на маленькому екрані знизу.
Я протестував свою улюблену Plants vs. Zombies та Sims 3. Загалом ігри працюють, із нормальною швидкістю і не підвисають, але грати в ігри з DS у такому форматі я б не став, бо це біль для очей і пройти переважну більшість ігор ви просто не зможете, бо у багатьох із них потрібно стисулом рухати дуже швидко, чого ви тут зробити не зможете фізично. Хто грав у ігри серії Track & Field на Nintendo DS, зрозуміє, що я маю на увазі.
Скоріше за все, що розробники мають у асортименті якусь іншу модель портативки із сенсорним екраном, а програмне забезпечення у них спільне, але я мусив перевірити, як це працює тут, бо дуже люблю Nintendo DS та усе, що із нею пов’язано.
Загалом за короткий досвід користування Miyoo Mini Plus у мене склалось досить позитивне перше враження від консолі і зараз я коротко та по пунктах підсумую плюси та мінуси цієї портативки, які підмітив особисто я та хочу, щоб знали ви перед її придбанням.
Ця консоль має дві головні особливості. Перша особливість Miyoo Mini Plus – це дуже хороший IPS екран, на якому дуже приємно грати. Він надзвичайно яскравий і є одним із кращих екранів серед усіх портативних консолей, якими я маю можливість користуватись. Кращим є екран, мабуть, лише у PlayStation Vita, але це консоль зовсім іншого цінового діапазону.
Друга – це власне її ціна. Її можна придбати у в межах 50 доларів і за таку ціну ви не знайдете іншої портативної консолі із настільки хорошим екраном та із WiFi модулем, який дозволяє використовувати онлайн функції RetroArch, включаючи досягнення.
Також активно допрацьовується її програмна складова. Усі кадри з меню та те, як працюють ігри протягом цього відео ви бачили на прикладі роботи не стокової прошивки, а кастомної під назвою Onion Os, яка працює значно краще за оригінальну.
Вона не лише додає нові функції та працює більш стабільно, але й має українську мову, що особливо приємно. За бажання ви можете налаштувати консоль під себе, як Вам заманеться. Таких прошивок на вибір є декілька. Було б лише у Вас бажання розбиратись у налаштуваннях.
Також варто згадати про батарею. Консоль оснащена батареєю на 3000 mAh, яка дозволить Вам грати близько 7 годин, чого цілком достатньо для пристрою даної категорії. Заряджається вона через USB Type‑C.
Але, окрім усіх описаних позитивних моментів, є у цієї портативки декілька незначних мінусів, які варто мати на увазі, якщо Ви надумаєте її купувати.
Перший важливий момент пов’язаний із тим, що вона гріється. Я вже давно не грав на пристроях, які гріються, але це нагадало мені шкільні роки, коли я грав у школі на телефоні.
Не думаю, що це критично, але момент такий присутній. Якщо ваша ігрова сесія триває понад 30 хвилин, ви почнете відчувати, що область внизу екрана нагрівається. Особисто мені в цей момент відпадає бажання грати і хочеться вимкнути консоль і залишити її, щоб вона охолола. Мабуть, це фобія із дитинства.
Також у ній не найкращий звук. Якщо грати не середньому рівні гучності, то все більше менш нормально, але, якщо робити гучніше, то починаєш чути поскрипування. На щастя, є можливість грати із навушниками та уникнути цього моменту.
Ще один момент пов’язаний із екраном, але не його якістю, а кріпленням. Якщо консоль потрусити, то відчувається, що екран легенько труситься, тобто він приклеєний не повністю. Якщо натискати пальцями, то ви відчуваєте, що він рухається.
Я вивчав це питання і дізнався, що у попередніх версіях була схожа проблема, але усе було навіть гірше і екран міг навіть випадати. У новій версії під час збирання було використано ніби дещо більше стрічки для кріплення і він тримається краще, але все ще є ризик, що з часом, під час активного користування він може почати випадати, що не дуже приємно.
А ще, якщо Вам з якоїсь причини прийдеться її розібрати, то я маю підозру, що назад Ви її вже не зберете і все знову ж таки через екран. У інтернетах вже є досить багато історій користувачів, які вже стикнулись із такою проблемою, тому обов’язково ознайомтесь перед придбанням.
Це усі мінуси, які я для себе підмітив у процесі користування Miyoo Mini Plus. На щастя, вони незначні і плюсів вона все ж має більше. Тому прийшов час підсумувати усе вищесказане та сформулювати фінальну думку.
Це дуже хороша консоль за свою ціну і за такі кошти на ринку сучасних ретро-портативок ви, мабуть, не знайдете консолі із кращим екраном. Вона дозволить Вам завжди мати із собою величезну бібліотеку різних ретро-платформ, але особисто я придбав би її виключно для ігор з PlayStation 1 та Game Boy Advance, бо на такому екрані грати у них надзвичайно приємно.
Особливо це стосується останньої платформи. На оригінальних Game Boy Advance був не дуже якісний екран, тому у наш час для того, щоб грати в улюблені ігри з цієї платформи на IPS екрані гравці модифікують оригінальні консолі.
Така модифікація дуже позитивно впливає на ігровий досвід, але коштує не дешево. Сумарно усі запчастини, екран та робота, обійдуться Вам як 3, якщо навіть не 4 такі Miyoo Mini Plus, тому за свої кошти – це дуже хороша альтернатива.
А ще за бажання ви можете дивитись на ній відео. Я дивився “Файну Юкрайну” та “Черепашки ніндзя”. Не питайте, для чого. Можливість була і я нею скористався.
Але, моя Вам порада, перед придбанням оцініть, чи буде Вам комфортно на ній грати, відштовхуючись від розмірів Ваших рук. Бо, якою б хорошою вона не була, якщо Вам буде не комфортно тримати її в руках та натискати кнопки, задоволення від процесу ви не отримаєте.
Читайте також про те, чому не варто купувати копії Joy-Con для Nintendo Switch на Aliexpress.
